03 «Три основи» Чотири питання: (знання; втілення знання в життя; заклик до нього; терпіння перед труднощами на цьому шляху)

З ім’ям Аллага, Милостивого, Милосердного.

По‑перше: чотири питання (чотири обов’язкові положення).

Знай, нехай помилує тебе Аллаг, що нам обов’язково треба вивчити чотири питання.
Перше: знання. А воно – це пізнання Аллага, пізнання Його Пророка (мир йому і благословення Аллага), і пізнання релігії ісламу на основі доказів.
Друге: дія згідно з цим знанням.

Причина, чому автор починає текст із формули «Бісміллях» («З ім’ям Аллага…»):
– наслідування Писанню Аллага та пророкам;
– слідування за тими, хто був до нього з числа вчених і праведних попередників, які мали звичку починати свої твори з цієї формули;
– як спосіб отримати благословення Іменем Шляхетного Аллага.

Як ми вже зазначали у вступі: із звичок автора те, що він починає звернення з ду’а (молитви) за учнів знання і просить у Аллага для них милості. У цьому є вказівка:
– на милосердя вчених із числа послідовників Сунни та Джамаату до своїх учнів;
– на те, що ісламська релігія в основі побудована на милості.

Знання – це пізнання істини з її доказом; протилежність йому – невігластво.

Друге: дія згідно з ним.
Було сказано, пояснюючи зв’язок між знанням і ділом: знання «кличе» до діла; якщо діло відповідає йому – воно залишається, а якщо ні – відходить. Отже, немає користі в знанні, з яким не пов’язана дія. Коли людина вже навчилась, на неї лягає обов’язок діяти; інакше в ній буде подібність до юдеїв, адже юдеї мають знання, але не діють: «Вони знають його так, як знають своїх синів, але частина з них приховує істину, знаючи її». І перші з тих, кого кидатимуть у Вогонь, – троє; серед них – учений, який набув знання, але не діяв за ним.

Сказано:

«Учений, що не діє за своїм знанням,
буде покараний раніше, ніж ідолопоклонники».

Третє: заклик до нього (до цього знання, до істини).

Заклик має умови та правила, на яких він повинен ґрунтуватися, і найважливіші з них:
– щоб заклик був щирим задля Лика Аллага Всевишнього;
– щоб заклик спирався на шаріатське знання;
– щоб заклик здійснювався з мудрістю та терпінням;
– щоб враховувались стани й особливості тих, до кого звернений заклик.

Доказом цих умов є слова Аллага (за змістом):
«Скажи: це – мій шлях: я закликаю до Аллага на основі ясного бачення – я і ті, що йдуть за мною. Преславний Аллаг! І я не з числа багатобожників».

Наче автор говорить: якщо ти вже навчився, а потім почав діяти, то на тобі обов’язок іти шляхом, яким ішов Пророк (мир йому і благословення Аллага), сподвижники та праведні попередники. Адже Аллаг сказав (за змістом): «Скажи: це – мій шлях: я закликаю до Аллага на основі ясного бачення – я і ті, що йдуть за мною. Преславний Аллаг! І я не з числа багатобожників». Отже, заклик (да’ва) є необхідним.

Четверте: терпіння перед тим, що може спіткати в цьому шляху з боку шкоди.

А доказом є слова Всевишнього Аллага (за змістом):
«Клянуся часом! Воістину, людина перебуває в збитку, окрім тих, які увірували, чинили праведні діла, заповідували одне одному істину і заповідували одне одному терпіння».

Імам Ібн аль‑Кайїм (нехай помилує його Аллаг) поділив терпіння на три види:
– терпіння у виконанні покори Аллагу, доки вона не буде вчинена;
– терпіння в утриманні від непослуху Аллагу, доки він не буде залишений;
– терпіння щодо болісних для людини передвизначень Аллага.

Після згадки чотирьох положень автор наводить доказ на них із Писання – це сура «аль‑Аср».
Автор завжди згадує питання разом із доказом. Чому?
– щоб у учня був доказ, яким він зможе відповісти тому, хто заперечує;
– щоб виховати в учня звичку до наслідування (доказів), а не до сліпого наслідування людей;
– щоб у учня з’явилась здатність виводити (виснувати) приписи з їхніх доказів на правильних засадах.

Імам аш‑Шафії сказав: «Якби Аллаг не послав Своєму створінню жодного іншого доводу, окрім цієї сури, її було б їм досить».

А Імам аль‑Бухарі сказав: розділ – «Знання перед словами й справами"