10 Три основи (пояснення стовпів ісламу)
Стовпи Ісламу — п’ять, і перший із них — свідчення віри (шахада).
Доказом шахади є слова Всевишнього:
«Аллаг засвідчив, що немає божества, гідного поклоніння, окрім Нього; також (засвідчили) ангели і ті, хто має знання. Він підтримує справедливість. Немає божества, гідного поклоніння, окрім Нього, Всемогутнього, Мудрого» (3:18).
Її значення: немає нікого, хто заслуговує на поклоніння по праву, окрім Аллага.
Фраза «немає божества» заперечує все, чому поклоняються окрім Аллага.
А «окрім Аллага» стверджує поклоніння лише Аллагу, без жодного співучасника в поклонінні, так само як у Нього немає співучасника у владі.
Пояснення, яке розкриває її зміст, — слова Всевишнього:
«І коли Ібрагім сказав своєму батькові та своєму народові: “Воістину, я непричетний до того, чому ви поклоняєтесь, окрім Того, Хто створив мене, і Він поведе мене прямим шляхом”» (43:26–27).
Слова «я непричетний до того, чому ви поклоняєтесь» означають заперечення (немає божества),
а «окрім Того, Хто створив мене» означають ствердження (окрім Аллага).
Також слова Всевишнього:
«Скажи: “О люди Писання! Прийдіть до слова, однакового між нами і вами: щоб ми не поклонялися нікому, окрім Аллага, не надавали Йому співучасників і щоб ніхто з нас не брав інших за господів окрім Аллага”. Якщо ж вони відвернуться, то скажіть: “Свідчіть, що ми — мусульмани”» (3:64).
Якщо хтось скаже: значення шахади — «немає того, кому поклоняються, окрім Аллага»,
то це неправильно, бо таким чином визнається правильність усього, чому поклоняються окрім Аллага.
Правильно говорити: «немає того, хто заслуговує на поклоніння по праву, окрім Аллага».
Якщо ж хтось скаже: «немає Господа по праву, окрім Аллага»,
то це правильно саме по собі, але це не є поясненням шахади. Це належить до єдинобожжя у пануванні (таухід рубубійя), яке визнавали навіть невіруючі, до яких був посланий Пророк, але це не ввело їх в Іслам.
Аят «Прийдіть до слова, однакового між нами і вами…» також містить доказ хибності ідеї зближення релігій.
Доказом свідчення, що Мухаммад — Посланець Аллага, є слова Всевишнього:
«До вас прийшов Посланець із вас самих. Йому тяжко те, що завдає вам труднощів; він прагне для вас добра; до віруючих він лагідний і милосердний» (9:128).
Значення свідчення, що Мухаммад — Посланець Аллага:
коритися йому в тому, що він наказав;
вірити в те, що він повідомив;
уникати того, що він заборонив і від чого застеріг;
поклонятися Аллагу лише так, як він встановив.
Аллаг підтвердив це свідчення у цьому аяті трьома засобами підсилення: прихованою клятвою, часткою «воістину» та часткою «вже».
Сутність цього свідчення: він є рабом, якому не поклоняються, і Посланцем, якого не можна заперечувати.
Це означає:
підкорятися йому в усьому, що він наказав, бо він передає від Аллага;
вірити в усе, що він повідомив, бо він правдивий і той, кому довірено істину;
залишати те, що він заборонив, віддаляючись від цього;
поклонятися Аллагу лише згідно з тим, що прийшло від Пророка — і в цьому спростування нововведень.
Доказом молитви, закяту та пояснення таухіду є слова Всевишнього:
«Їм було наказано лише поклонятися Аллагу, щиро присвячуючи Йому релігію, будучи відданими істині, звершувати молитву і давати закят. І це — правильна релігія» (98:5).
Доказ посту:
«О ті, які увірували! Вам приписаний піст, як він був приписаний тим, хто був до вас, щоб ви стали богобоязливими» (2:183).
Доказ хаджу:
«І для Аллага люди зобов’язані здійснити хадж до Дому — ті, хто має можливість. А хто не вірує — то Аллаг не потребує світів» (3:97).
Другий стовп — молитва:
це поклоніння Аллагу через певні слова і дії, що починаються з такбіру і завершуються привітанням; вона є опорою релігії і була встановлена безпосередньо Аллагом Пророку під час вознесіння на небо.
Третій стовп — закят:
у мовному значенні — очищення і зростання;
він буває двох видів: закят тіла і закят майна.
Четвертий стовп — піст:
у мовному значенні — утримання;
у шаріатському значенні — це поклоніння Аллагу шляхом утримання від того, що порушує піст, із наміром від світанку до заходу сонця. Піст є одним із найкращих видів поклоніння, оскільки поєднує три види терпіння, і через його велич Аллаг приписав нагороду за нього Собі.
П’ятий стовп — хадж:
у мовному значенні — намір;
у шаріатському — поклоніння Аллагу через виконання обрядів згідно з Сунною Пророка; він є обов’язковим один раз у житті для того, хто має можливість.