.png)
.png)
.png)
15 Три основи (як ми віримо в пророків і посланців?)
Четвертий стовп — віра в посланців.
Ми зобов’язані вірити, що вони є людьми і не мають жодних властивостей божественності (рубубійї); що вони — раби Аллага, яким не поклоняються; що Аллаг послав їх, відкрив їм одкровення і підтримав їх знаменнями.
Ми віримо, що вони виконали довірене їм послання, щиро наставляли свою громаду, донесли істину і боролися на шляху Аллага належним чином.
Ми віримо в них і в те, що Аллаг повідомив нам про їхні імена, якості та історії — як у загальному, так і в детальному вигляді.
Ми також віримо, що першим пророком був Адам (мир йому), першим посланцем був Нух (мир йому), а печаттю пророків і посланців є Мухаммад (мир і благословення Аллага йому).
Усі попередні законодавства (шаріати) скасовані шаріатом Мухаммада (мир і благословення Аллага йому).
Посланці твердої рішучості (улюль-‘азм) — п’ятеро; вони згадані у сурах «Аш-Шура» та «Аль-Ахзаб»: Мухаммад, Нух, Ібрагім, Муса та Іса (мир їм усім).
